Зі сьогоднішнім читанням на Літургії в мене пов’язані дуже теплі і трепетні спогади ще зі шкільних років.
Початкова фраза Євангелія від Марка – “Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого” – “ἀρχὴ τοῦ εὐαγγελίου ἰησοῦ χριστοῦ υἱοῦ θεοῦ” – була першою в моєму житті, яку я прочитав грецькою мовою, мовою оригіналу. Вже тоді мені було відомо, що стиль мови Марка порівняно з Матеєм, Лукою, а тим більше з Йоаном є дуже простим, та й текст Євангелія від Марка є найкоротшим. Однак ця перша фраза його твору мене вражала тоді, і не перестає вражати дотепер. Адже в ній фактично зосереджені всі основні моменти богослов’я Нового Завіту: “Початок”, “Євангеліє”, “Ісус Христос”, “Син Божий”. Це така собі первісна клітинка, з якої виростає ціла крона новозавітних текстів. Цей уривок читають щороку в Неділю перед Богоявлінням – перед подією, яка стане початком публічного служіння Ісуса. Початок Євангелія, початок служіння, і початок мого особистого зацікавлення богослов’ям. Для мене приготування до свята Богоявління (або як його в народі називають Йорданом) і саме свято завжди пов’язане з якимось новим початком, витком і викликом.
Різдво є більше святом затишку, миру, Богоявління, ніби штовхає до дії, воно сповнене закликів – очистіться, омийтеся, “Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!”. В першому святі Ісус як мале дитя покладається в ясла, у другому Ісус як дорослий чоловік входить у води Йордану. Ці свята з одного боку дуже близькі за змістом, але й разом з тим доволі контрастні. Вони як “дві сторони однієї медалі”. В цих двох святах на початку кожного року закладена важлива педагогіка християнського життя: одне говорить про відродження і оновлення, наступне про дію, вчинки, про початок дорослого і відповідального життя.